Великодній кошик студентів: традиції з усіх куточків країни
Великдень – одне з найсвітліших та найочікуваніших свят року (цьогоріч 20 квітня). Для багатьох здобувачів фаху УжНУ це не лише релігійне дійство, а й можливість згадати традиції, об’єднатися із сім’єю та відчути частинку дому через великодній кошик. Поспілкувавшись із нашими студентами з різних областей, я дізналася, що саме вони кладуть до нього та як зберігають родинні звичаї, перебуваючи далеко від дому.
Каріна Ханайчук, студентка 2 курсу філологічного факультету з Волинської області, розповідає, що в їхньому кошику обов’язково мають бути паска з поливою або шоколадом, крашанки, печена ковбаса, сало, м’ясо, хрін, сіль, сир, масло, свічка та вишитий рушник. Після служби родина сідає до святкового столу, запалює свічку й вітається: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!» Трапеза починається з паски або яєць, а за столом – традиційна «битва крашанками». Із дитинства Каріну вчили не розкидати крихти чи шкаралупу – усе має бути з повагою.
Аліна Столяр, першокурсниця факультету здоров’я та фізичного виховання зі Львівської області, каже, що в них у кошику завжди є варені розмальовані яйця, ковбаса, масло, хрін, сіль, паска, домашній сир, шинка та фігурка великоднього баранчика. Паску святять ще в суботу ввечері, а вночі вирушають на службу до церкви. У неділю снідають тільки тим, що було в кошику, а ще – обов’язково з глиняного посуду. Увесь день у церкві дзвонять дзвони, і кожен охочий може піти подзвонити. У це свято приймають гостей і діляться святковим настроєм.
Василь Рішко, студент 2 курсу медичного факультету із Закарпатської області, додає: «У нашому кошику обов’язково має бути паска, варені яйця, часник, шовдар, пікниця й сіль. Згідно з традицією, паску повинен ділити чоловік, адже це вважається символом благословення й сили родини. Ще часто додаємо до кошика сало, ковбасу та сир, щоб урізноманітнити страви. Після святкового сніданку родина збирається разом, ділить страви, а також вітається: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»
Ксенія Бонюк, студентка 1 курсу філологічного факультету з Херсонської області, розповідає: «У нас обов’язкові паска, яйця, ковбаса, сіль і вода, а далі – за бажанням. Моя сім’я кладе ще овочі та фрукти. Зазвичай о четвертій ранку йдемо до церкви, усі збираються на сніданок, стіл накривають із посвяченого. А вдень майже кожна сім’я або йде на природу або в когось удома відпочиває. Раніше ввечері в Будинку культури влаштовували виступи, але такого немає з 2022 року. Зараз, на жаль, піти до церкви в моїй місцевості неможливо – немає ні священника, ні церкви, яка б діяла».
Юлія Кут, студентка 3 курсу юридичного факультету із Закарпаття, каже: «У моєму кошику обов’язково повинна бути паска, яйця, сир та сіль. Також я кладу шовдар, фрукти та овочі, у пляшку набираю вина для освячення. Великдень завжди починається з ранкової служби в церкві, після якої разом із родиною сідаємо до столу. Ще за звичаєм, чоловік першим заходить до хати з кошиком, іде до кожної кімнати та кладе його на стіл зі словами: «Христос воскрес!» І лише після цього жінка ставить усе на стіл. Для нас дуже важливо зберігати ці традиції, навіть якщо доводиться святкувати далеко від дому». Попри різноманіття звичаїв, для всіх студентів УжНУ Великдень – відчуття єдності та зв’язку з рідним домом. Навіть якщо доводиться перебувати далеко від нього. А великодній кошик – символ віри, сім’ї та культури, що передається з покоління в покоління.
Ванесса Коряк,
студентка відділення журналістики,
«Погляд», 2025, №4
