“Ти як?” – досвід майбутньої психологині
Зараз ми живемо у воєнний час, що важко для психіки. Постійні тривоги, новини про загиблих та події на фронті залишають сліди на ментальному здоров’ї. Чи знаємо, як правильно допомагати собі?
Всеукраїнська програма ментального здоров’я з ініціативи Олени Зеленської «Ти як?» спеціалізується на розбудові якісної системи надання послуг у сфері психосоціальної підтримки та розвитку культури піклування про ментальне здоров’я. Зокрема, тривають «Уроки щастя». На них розповідають про самодопомогу в моменти переживання, смутку, тривоги, страху, відчаю, горя, тощо; до кого звернутися по підтримку; які невеликі справи варто зробити, щоб наш день, а від того й життя стали
трохи кращими. Таким чином, із поміччю цих практик кожен може знайти для себе інструменти, які слугували б ключем до пізнання щастя.
Мені вдалося поспілкуватися з асистенткою регіональної координаторки Таїсії Симочко, студенткою 4 курсу (спеціальність «Психологія») УжНУ Аліною Пилип. Вона розповіла про досвід роботи у Всеукраїнській програмі ментального здоров’я. Спочатку основний обов’яз ок – робота з паперами, але згодом дівчина стала брати участь у тренінгах. Перший був проведений для лікарів з обласної клініки. На думку Аліни, медики часто не знають, як правильно взаємодіяти з пацієнтом, бо не мають достатньо знань або навичок. Заходи ж, організовані прог рамою, навчають цього. Загалом у межах ініціативи проводять не тільки тренінги, а й просвітницькі зустріч
і. На одній із недавніх запропонували «доріжку психологічного здоров’я» у вигляді постерів із QR-кодами, просканувавши які можна дізнатися більше про пригнічення та протидію. Також до послуг учасників – посібники з номерами підтримки та антистресовими методиками. Зокрема, інформація стосується коректної взаємодії батьків з дітьми
, навчання в опануванні власних емоцій. Студентка розповіла: «Коли ми відвідали один із вишів краю, де проводили захід і виконували арттехніку, то перед тим здійснили просвітницьку роботу стосовно технік «Коржик», «Метелик». На моє здивування, довелося мати справу з низьким порогом обізнаності. Як і щодо психологічного здоров’я як поняття загалом». Також Аліна поділилася: змінився її внутрішній світ і ставлення до людей після роботи в обраному напрямку: «У мені запрацювали самодисцип ліна та відповідальність, бо ти розумієш, що працюєш на регіональному рівні. Через це відчуваєш тиск. І якби моя керівниця не виявляла лояльність, не підтримувала, то було б важко. Якщо говорити про бачення проблем, то не засуджую людей за низьку обізнаність, бо така інформація не поширювалася раніше. Водночас мене вразила доволі мала зацікавленість лікарів: для них є багато тренінгів, а з 10 зареєстрованих осіб приходить 1». А.Пилип із дитинства прагнула стати вчителем, але, зрозумівши потребу в психологах, скерувалася у відповідний напрямок роботи: «Психолог – не тільки слухач, а й людина, котра може здійснювати просвітницьку діяльність. І коли виникала можливість замінювати викладачів, я з радістю погоджувалася. Від проведених занять отримувала задоволення. Адже присутні висловлювали вдячність, дізнавалися нове, що в подальшому зможуть використати й змінити світ на краще». Поєднувати роботу з навчанням для Аліни не легко: «Із самого початку були накладки. Навчання, особисте життя, робота… Уже потім немає ресурсу для власних потреб. Ти не можеш думати інтенсивно, живеш на «автоматі» – це тяжко. Саме тому почала опановувати таймменеджмент, повертати себе до звичного стану. Допомагало й те, що викладачі йшли назустріч». Студентка рекомендує прислухатися до себе, адже ми несвідомо вже все знаємо. На завершення додала: «Психічне здоров’я так само важливе, як і фізичне. А звернутися по допомогу – відвага, а не слабкість».
Аліна Глуханич,
студентка відділення журналістики
